Парам-пам-пам або як робилося танго "La Cumparsita" на трьох
    ГоловнаБлог ›  Парам-пам-пам або як робилося танго "La Cumparsita" на трьох › 

"Урош та друзі", в якому я брала участь. Останнім номером було виконано танго «La Cumparsita» у дещо незвичайному складі. Партію гітари виконував Урош Дойчинович, я грала і 16 тактів танцювала, Ігор Огійчук (мій партнер із танців) був у звичній для нього ролі, тобто танцював.

Того вечора ми зірвали овації і мені багато дзвонили з компліментами після цього концерту. Причому «шлейф» захоплень я отримую і досі. Не пам'ятаю, щоб так довго тривало враження публіки від моїх сольних концертів.

Оскільки кілька закулісних «па» я розповідала колегам і друзям, то мені спало на думку викласти це на сайті – сподіваюся, й іншим музикантам-танцюристам це буде цікаво. Отже, 

Предісторія.

Дзвонить мені за місяць до концерту голова асоціації гітаристів, Костянтин Чеченя, і тішить новиною, що за місяць приїжджає наш колега із Сербії – Урош Дойчинович – з концертом. Оскільки з Урошем ми грали давно у дуеті, то кілька номерів від нас чекають на концерті. «Це просто» - промайнуло в моїй голові і через пару хвилин я вже перебирала наші ансамблеві ноти. Відкриваю танго «La Cumparsita». Відомий номер із шикарною мелодією, який, напевно, ніколи не постаріє. Не постаріє через геніальність самої теми і тому, що це одне з найвідоміших танго в бальних танцях. Ммммм…. Бальні танці. Я не раз танцювала з партером під цю мелодію. І в голові в цю секунду поєдналося щось, що розриває всі норми традиційної гри на класичній гітарі на сцені, і пазл склався в ідею «грати-танцювати-грати». У мене навіть і сукня чорна для танців є, яка виглядає абсолютно як вечірня.

За місяць до концерту.

Дзвоню мамі з цією думкою. Причому вона є досить суворим критиком, незважаючи на наші найближчі родинні зв'язки. Розповіла ідею. Декілька секунд у трубці тиша. Ну все, думаю, моя одержимість танцями дійсно перейшла межі нормального академічного виконання на гітарі.  І тут мама каже свою думку: «це буде шикарний номер, незабутній». Надихнувшись підтримкою, тепер залишається зовсім мало – узгодити зміни в нотах з Урошем та вмовити Ігоря, мого партнера, на постановку танцю площею в пару метрів.

Два тижні до концерту.

Ноти Урошу набрано в Finale, все красиво, хоч у друкарню неси. Схвалення від нього отримано, хоч я і не говорила, чому змінила його партію. Секрет, чи розумієте. :-)

З Ігорем репетируємо танго. 

Я: - Це дуже відоме танго, ти його знаєш. Там-пам-пам-пам, та-ра-ра-там-пам.

Він: - Так, знаю. Дай подумати. (Ходить по залі, думає над можливими фігурами). Може, тут оверсвей?

- Угу, я люблю оверсвей. А на який рахунок ми його танцюємо? На «там, та-ра-рам»?

- Ні, на «та-ра-рам». Тільки наприкінці мою руку відкинь. Так драматичніше.

- Ок.

- Я переживаю за тебе. Як ти гратимеш на своїй гітарі, знаючи, що тобі ще й танцювати?

 

- Ось саме за мою гру можеш не переживати :-).

За два тижні тренувань «вималювалось» те танго, яке було дійсно ефектним та музичним.
 

День до концерту.

Репетиція з Урошем. Програвши всю програму, залишаю танго «на закуску». Коли черга доходить до цієї п'єси, з посмішкою говорю Урошу:

- А тут на тебе чекає сюрприз!

Він, скептично:

- Мені вистачає того сюрпризу, що ти змінила ноти в моїй партії.

Ідею мій ансамбліст схвалив, навіть виявив інтерес.
 

Сам концерт.

Наше танго з танцювальною серцевиною було несподіванкою для всіх. Я спеціально не говорила нікому з колег про особливість цього номера. Мені була цікава їхня реакція.

Отже, почали грати танго. Перші дві частини зіграли, як і належить. Третя частина розпочалась… Наприкінці неї Ігор має вийти з-за лаштунків і покласти руку мені на плече на останній ноті. Наближається момент його виходу. Я подивляюсь (сподіваюся, непомітно :-)) у бік лаштунків. Останній акорд прозвучав, «але Ігоря все немає». Пройшло півтакту, і він з'явився. За ці дві чверті у мене промайнуло в голові «що ж робити???». Я ставлю гітару на стійку в заздалегідь обговореному такті, і одночасно з цією дією з'являється партнер. І коли я побачила, що він нарешті на сцені - цієї секунди мене «відпустило». Знаєте, це взагалі властивість хорошого партнера: коли з ним у стійці, ти нізащо переживаєш. Ти знаєш, що він поведе, і все буде музично і чисто.

До речі, так само, як і з хорошим партнером-ансамбалістом. 

А може, і взагалі з добрим партнером у житті?

 

Matos Rodriquez "Tango "La Cumparsita"
(Uros Dojchinovich, Victoria Kulykovska, Igor Ogiychuk)
H. Villa-Lobos "Bachianas Brasileiras No.5" - Guitar Duo Uros Dojcinovic & Victoria Kulykovska

 


04.04.2015р.
Вікторія Куликовська