Спогади про мого грандіозного вчителя Володимира Володимировича Желудова
    ГоловнаБлог ›  Спогади про мого грандіозного вчителя Володимира Володимировича Желудова › 


 

Життя швидкоплинне. Але деякі особистості все-таки залишають у ньому свій слід та своє світло. Це той слід, який пам'ятає кожен, хто спілкувався з ними. Це те світло, яке згадуєш і з гумором і вже трохи з сумом.

Коли я почала навчатися у Черкаському музичному училищі, мені було 15. Тоді я не знала, що окрім моєї улюбленої гітари у мене з'явиться ще багато додаткових дисциплін. вокал, диригування, сольфеджіо, гармонія, теорія музики та… оркестр. 

В оркестрі мене одразу посадили на домру – такий дерев'яний інструмент із чотирма струнами, на якому грають медіатором. Як його тримати і як на ньому грати – хто його знає.  Але важкий етап освоювання домри був у моєму музичному житті компенсований грандіозним учителем, керівником цього оркестру – Володимиром Володимировичем Желудовим. 

Його фрази були настільки влучними та ємними, що мені досі вони пам'ятаються! 

Коли оркестр грав, а Володимир Володимирович диригував – це була якась магія, містика. Вистачало дрібного руху кисті або пальця, щоб структура полотна, що звучить, змінилася. Я усвідомлювала, що після випуску з училища я сумуватиму за цим станом, коли народжується музика і ти причетний до цього.

***

Наприклад, якщо хтось з оркестрантів вступив не від початку, він жестом зупиняв оркестр, звертався до «винуватця», чітко вимовляючи кожен склад: « з са-мі-сінь-ко-го по-чат-ку». Усі посміхалися, а винуватцю доводилося червоніти. Я й зараз часто згадую цю фразу. Адже часто коли граємо на уроці з учнями, і коли треба почати від початку – учень візьми та й почни з початку рядка або початку репризи.

***

Звертаючись до студентів-хлопців, які запізнилися на урок: «Кидайте цю справу – музику! Не ваше воно!» А коли хлопчаки примудрялися запізнитися кілька разів поспіль, його фраза була, як вирок: «Раз». Розгильдяї!» 

***

«Як Ви думаєте, що таке техніка музиканта? Це коли треба зіграти «legato» - Будь ласка, треба «staccato» - Будь ласка, треба в такому ритмі – будь ласка, треба в такому темпі – будь ласка. А ось Ваше «хто швидше» – це все «мило».

***

Якось він сказав фразу, яка мені запам'яталася: «Як дізнатися, людина дурень чи ні? Дуже просто. Запитайте його, чи він міг бути президентом. Якщо скаже «так» - значить, дурень.

***

(Звертаючись до оркестрантів) «Якщо Ваші батьки віддали вас до училища тільки тому, щоб ви працювали і у вас були ручки чистенькі – кидайте негайно. Тому, щоб бути музикантом – треба мати нерви з каната!» 

***

Коли у диригента-студента щось довго і болісно не виходило, він виходив за пульт, брав паличку в руки, і з причин, які неможливо пояснити законами фізики, оркестр раптом починав грати злагоджено і гармонійно. Причому одразу з потрібними інтонаціями та гармонійними нюансами. Після того, як Володимир Володимирович жестом «зняв» звук (тобто оркестр за його жестом зіграв уже останній акорд), Желудов у повній тиші клав паличку на партитуру цього студента, розвертався і йшов.

***

У вересні цього року його не стало…

15.10.2015

  
@Вікторія Куликовська